739921 Всесвіт на долоні. Подорож крізь простір, час та за їхні межі

Один із описів цієї книги – «так, ніби "Путівник Галактикою для космотуристів" дійсно був путівником». Крістоф Гальфар – фізик, учень Стівена Хокінга, співавтор книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» Хокінга та його дочки Люсі – пояснює новітні досягнення науки про Всесвіт у дуже доступній і дотепній манері, цього разу скоріше для дорослих, ніж для дітей. Складне у максимально простому викладі.

Відгуки про «Всесвіт на долоні»:

«У чому Гальфар справді блискучий, так це в його кришталево прозорому роз'яснення теорії квантового поля – вдячна складова, коли йдеться про популярну книгу з фізики... Гальфар навіть наважується ризикнути розпочати ті розмови, яких багато популяризаторів науки бояться – обережно пояснює, як фізики справляються з нескінченністю... Завдяки легкому розмовному стилю, " Всесвіт на долоні" добре пристосований для широкої аудиторії читачів, які мають дуже обмежені наукові знання або зовсім їх не мають... Прочитання [книги] залишає глибоке розуміння того, як сучасна фізика наближає нас до глибокого розуміння реальності».

Дженніфер Олетта, The New York Times

«Вичерпний, від "Антиматерії" до "Ядерного синтезу" підсумок сучасної фізики... Розкутий, ви-тут-со -мною наратив пана Гальфара запрошує впасти на хвіст променю світла, вдивитися в атом, вийти з тілесної оболонки і зануритися свідомістю в пекло Великого Вибуху... він є балакущим гідом з грайливим почуттям гумору, наприклад, коли допускає, що до зникнення динозаврів призвела їх необізнаність. фізики... Епічна гулянка сучасної фізики. А оскільки на розливі пан Гальфар інформація тече рікою...»

Елан Хіршфелд, Wall Street Journal

«Кінематографічна, динамічна, інформативна, захоплююча, поетична... [Гальфару] вдається переконувати простих читачів, що з математичні предмети можна розмірковувати незвичайним способом. Уникаючи спрощень, він залишається зрозумілим і ніколи не заплутує (як це трапляється в багатьох інших популярних книгах з фізики) шаленою кількістю наукового жаргону та великих чисел».

Олександр Мастерс, The Spectator